Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні? 
Із пролонгованим задоволенням прочитала два «Музеї» - Оксани Забужко і Орхана Памука: коли хороша книжка ще й довго не закінчується, це великий плюс. Натомість нова Ірен Роздобудько, трилер «Перейти темряву» - задоволення максимум години на півтори, і це мінус. Будете сміятися, але це моя головна претензія до більшості сучасних українських книжок: вони аж надто малі й тоненькі. Таке відчуття, що українські письменники та особливо видавці з усіх сил полегшують роботу літературним критикам, за що їм, звичайно, спасибі. Але як читач я хочу мати в руках «вещь»! Серйозно, глобальні й багатошарові речі, які цікавлять мене в літературі, фізично неможливо проговорити на 150-200 сторінках. 

Великі читацькі задоволення останнього часу – «Белая голубка Кордовы» Діни Рубіної та збірка «Мир наизнанку» Марини та Сергія Дяченків. І Рубіна, і Дяченки - автори, в яких я в жодному разі не пропускаю новинок, бо це справді вартісна література - інтелектуальна й людяна водночас. 

І ще, зізнаюся, останнім часом я полюбила книжкові крамнички з розряду «все по 15». Новинок там, ясна річ, нема, але трапляються дуже хороші книжки, єдина вада яких - що вони свого часу не розійшлися, як гарячі пиріжки. Остання знахідка - дві збірки оповідань Ірвіна Шоу, одного з моїх улюблених письменників, майже всі романи якого. я прочитала ще в юності, а про малу прозу навіть і не чула. Все ж таки цифри продажів - далеко не єдиний показник книжкової вартості..

Що найближчим часом плануєте прочитати? 
Хочу прочитати романи своїх «конкурентів»  по фіналу АБС-премії: «Хлорофилию» Андрія Рубанова і «Райскую машину» Михайла Успенського - зі спортивного інтересу, а також тому, що смаку Бориса Стругацького можна довіряти. А ще чекаю, коли вийде щось новеньке у Дмитра Бикова і Марини Соколян. І, оскільки попереду літо, здійсню ще набіг на книгарню «все по 15» - тут уже елемент несподіваного, читацької удачі, як пощастить.

Що рекомендуєте прочитати?  
Рекомендації - невдячна річ. Людям, чиї смаки перетинаються з моїми, я б порадила «Малую Глушу» Марії Галіної (до речі, ця книжка взяла вже з півдесятка літературних премій, отже, людей, чимось подібних до мене, на щастя, вистачає). Порадила б «Коня в пальто» Ірини Лук´янової, але де ж ви його візьмете? - малотиражні російські книжки до нас категорично не доходять, хоча зараз дуже модно говорити про засилля всього російського. Мабуть, смаки широких читацьких мас, які створюють попит на ринку, з моїми таки не дуже перетинаються.